Буває, хтось кинеться на амбразуру,
На себе силкуючись залп спрямувати,
Від вірної смерті когось врятувати.
Трапляється, люди з розгону та здуру
Під дружні овації пруться у жерла:
Їх мрія прославитись заживо зжерла.
А є ще десь хворі на голову душі,
Не їхнє це: з ближніми в злагоді жити,
За щастя їм в полум’ї сварок горіти.
Їм - мокро на морі, їм - сухо на суші.
Кругом – лиш запроданці і дилетанти,
З гнилою підкладкою всі варіанти.
.
Існують й умільці народного руху.
Вони геометрію вчили ретельно
Й старанно обчислюють де воно стрельне.
Нап’ялена маска високого духу,
За правду воюють до кутнього зуба,
Дебатами ж їхніми кормиться згуба.
Мораль до вірша? А немає моралі!
Якби ж ми хотіли на мир працювати –
У дотах старих поржавіли б гармати.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Тридцать три сребряника судьбы - Людмила Солма *) Примечание:
Великий канон Андрея Критского:
Делаша на хребте моем вси начальницы страстей, продолжающе на мя беззаконие их.
[На хребте моем пахали все вожди страстей, проводя вдоль по мне беззаконие свое.]
(Пс. 128, 3) http://www.bogoslovy.ru/velik.htm
Не путайте, пожалуйста, "30 сребряников Иуды" с метафорой этого стиха в "33-и сребряника из тьмы" (что по аналогии с расхожим понятием: "тридцать три несчастья")
Фотоиллюстрацией марионетка из Интернета:
http://demiart.ru/forum/uploads2/post-94084-1228757788.jpg
